Головна » Статті » Методична скарбичка

Консультація вихователям: «Сторітелінг: мистецтво розповідання, або як зацікавити й мотивувати дітей»

Консультація вихователям: «Сторітелінг: мистецтво розповідання, або як зацікавити й мотивувати дітей»

 

Сторітелінг – мистецтво складання і розповідання захопливих історій. Сторітелінг як технологію у 90 –х роках минулого століття розробив і успішно впровадив в управлінні міжнародною корпорацією американець Девід Армстронг. Він урахував такий психологічний чинник: розповіді з життя значно легше сприймаються, значно цікавіші, ніж логічні аргументи й сухі міркування, атому здатні викликати в слухача довіру й мотивувати до певних дій (щось придбати, наприклад).

Насправді людство займалося сторітелінгом завжди. За допомогою міфів, легенд, казок наші пращури передавали з покоління в покоління весь накопичений людством досвід і знання. За основу брали реальні факти, але їм надавали містичного характеру, метафоричності, вдавалися до

гіперболізації … Такі розповіді були виразні, цікаві, легко асоціювалися з особистим досвідом.

Хоча ця технологія розроблена для менеджменту та маркетингу, вона може бути корисною і в галузі освіти, зокрема в роботі з дошкільниками.

Сторітелінг як сюрпризний момент.

Сюрпризи – це непередбачувані веселі моменти, які завжди викликають у дітей хвилю емоцій: малята пожвавлюються,їхня діяльність активізується. Крім того сюрпризні моменти створюють ефект новизни, що так потрібно дитині дошкільного віку.

Кожен вихователь, готуючись до заняття, заздалегідь обмірковує сюрпризний момент, який повинен вписуватися в тему заняття: треба продумати все так, аби до вигаданого персонажа можна було звернутися під час заняття, а на завершення не забути з ним попрощатися.

Останнім часом вихователі використовують заздалегідь підготовлений фартух з великими кишенями (яких може бути до 7) або спідницю з широкою полою (щоб було зручно вдягати). Кишені потрібні саме для сюрпризних моментів – там завжди може «сховатися» персонаж. Наші спостереження показали: цей прийом привернення уваги дітей до дійства ефективний за будь – яких обставин і не залежить від віку вихованців.

Переваги сторітелінгу в роботі з дошкільнятами:

  • Цікавий засіб урізноманітнення заняття або освітньої ситуації. Допомагає реалізувати індивідуальний підхід та зацікавлювати дітей. Не потребує витрат і може бути використаний у будь – якому місці та в будь – який час.
  • Розвиває уяву, фантазію та креативність.
  • Сприяє налагодженню добрих взаємин між вихованцями та педагогом. Під час спілкування, допомоги персонажу відбувається обмін емоціями, формуються довіра та емпатія.
  • Знімає психологічне напруження. Під час слухання, обговорення, переказування, створення оповідки діти вчаться усвідомлювати свої почуття і говорити про них.

Прийоми мотивації:

  • Створення проблемних ( освітніх) ситуацій;
  • Сторітелінг;
  • Застосування незвичних матеріалів, наочних і технічних засобів.
  • Усі види драматизації.
  • Використання несподіваної, невідомої та суперечливої інформації.
  • Емоційна насиченість навчального змісту, створення емоційних ситуацій.
  • Використання технік емоційної розрядки, моментів змагання або гри.

Поради щодо організації роботи.

Найдоречніше використовувати сторітелінг на першому етапі заняття – етапі спілкування, мотивації, презентації теми. Щоб ефективно використовувати сторітелінг радимо дотримуватися таких правил:

  • Розповідь на початку заняття (сюрпризний момент) має тривати не більше 2 -3 хв. Це має бути непростий або комічний випадок з життя персонажа, мета якого – донести до дітей важливу інформацію.
  • Персонажі (або персонаж) мають бути яскраві, добре знайомі дітям.
  • Ключовим э запитання , на якому зосереджено увагу слухачів і на яке буде дано відповідь наприкінці історії.
  • Для підтримання уваги дітей важливо забезпечити оптимальний ритм історії ( тобто те, наскільки швидко або повільно вона розвивається).
  • Емоційне наповнення оповідки має наближати її до власного досвіду слухачів, аби вони співчували персонажеві, бажали допомогти йому.
  • Діти мають бути учасниками подій, що відбуваються з персонажем і особисто стосуються кожного з них.
  • Оповідачу доречно варіювати тон, гучність свого голосу. Розповідання тихим голосом, а іноді навіть пошепки, допомагає слухачам сприйняти сюжет, злитися з ним, співпереживати персонажам.
  • Бажано супроводжувати розповідь відповідними мелодіями і звуками (підготовленими заздалегідь)
  • Розповідь не слід перевантажувати зайвими деталями та наочністю.

Сюжет, який розповідає вихователь, слід розвивати за підготовленим планом.

 

Основні структурні компоненти сторітелінгу:

Крок перший : прив'язка до місця події.

Крок другий: особливі обставини.

Крок третій: персонаж залишає домівку.

Крок четвертий і п'ятий: перемога, повернення додому.

Крок шостий, сьомий: щасливий кінець, висновки.

 

  • чином, запровадження в практику роботи прийому сторітелінгу мотивує вихованців до навчальної діяльності, пізнання нового, усвідомлення мети своєї діяльності, а також сприяє їхньому загальному розвитку.
Категорія: Методична скарбичка | Додав: dnz_chayka (19.01.2018)
Переглядів: 119 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar